August 25th, 2014

мой размер ))

"Знай наших! або Кияни у вишиванках". заметка на украинском с кучей фотографий. сегодня часть первая

так вже сталось, що я цього проекту, а відповідно і фото-вояжу по Києву в День державного прапора 23.08.2014 не планувала. пішовши на другу у к/т на "Місто гріхів-2", після закінчення сеансу влізла в інтернет і видивилась, що на Контрактової площі мав би почати свій рух Марш вишиванок. тож після невеличких вагань чи поїхати додому, чи прогулятись по Майдану Незалежності.. я вирішила поїхати у гості до пана Григорія Сковороди і якщо не застану Марш вишиванок, то пройдусь по Узвозу.
звичайно, що в такий святковий день я взяла свого любчика кенона, річ про фотоапарат, якщо хто не зрозумів :)
приїхавши не о 16, а трошки спізнившись побачила, що нікого ніде немає, тож пішла на Андріївський Узвіз. оскільки я йшла знизу на верх і люди мені зустрічались скажімо так.. частіше, бо всеж таки вниз легше йти, ніж угору, то абсолютно не задумуючись взяла у руки фотоаппарат и почала фотографувати людей у вишиванках. оскільки потрібно гав не ловити і все встигнути вчасно-одночасно, хоча, звичайно, я не встигала одразу усіх сфотографувати на своєму шляху, все ж таки більшу частину людей я "впіймала" в об'єктив. так вважаю. спочатку фотографувала як папарацці, кого "зловлю" :) а вже потім, коло вулиці Боричів Тік, почала підходити до людей і...
- чи можу я вас сфотографувати?
- ну незнаю.. а скажіть для чого?
- по перше, ви у чудовій вишиванці! по друге, я сьогодні фотографую українців, зокрема киян, для свого блогу, для історії, щоб показати читачам інтернету, що у часи війни, ми, українці, духом не падаємо і об'єднуємось навіть ось таким простим чином - ми виходимо у світ Божий у такі славетні свята у вишиванках, відроджуючи свої традиції і тим самим славимо свою країну-неньку та бійців, які наразі воюють у зоні АТО. славимо підтримуючи молячись за них, за нас.

переважній більшості було не все одно після мого пояснення.
- о! яка чудова ідея! давайте фотографуватись!
хтось всміхається, хтось ні. хтось в окулярах, а хтось їх сеціально для знімку знімав. хто не хотів фотографуватись, я їх не фотографувала. хоча вишиванки цих жінок були пречудовими!
було багато родин, вдягнутих у вишиванки від батьків до дітей. а були родини і по ри покоління і усі у вишиванках. ну скажіть.. ну як їх можна було не сфотографувати?! )) а ще приємно мені було надзвичано, що не лише дорослі, а й дітки всміхались мені.
деякі позалишали свої імейли та фейсбуки для зв*язку. вже розіслала оригінали. і лише деякі подякували. а з деякими я говорила про життя, про війну, про політику, про події у лютому 2014, але не було такої людини, яка б не вірила у перемогу. від цього у мене палає гордістю за своїх людей душа, вона співає!

тож, сьогодні частина перша.
я розділила фотографії на частини, бо знімків близько 240, а мені їх усі фотормити потрібно, оскільки я вперше так швидко фотографувала людей. деякі фото зі слабкою різкістю або темні. тож їх треба до розуму довести.
я пройшлась від Музею однієї вулиці (Андріївський Узвіз, 2Б) до площі Льва Толстого. тому фотографії будуть розділені не лише по кількості осіб, але й по місцині.
усі фотографії дублюються на інших ресурсах - у фейбуці, у гугл+, на ай.юа, можливо розміщу і на лі.ру цю й інші замітки.
то що? готові? поїхали!


1
почну з надзвичайної жінки, яка мене вразила свою усмішкою і щирістю!
це мама і доня. дуже приємна жіночка, радісна і відкрита. чудово було поговорити із нею.
доня вся в тата. а тато десь відійшов. хоча він теж у вишиванці.
.
Collapse )